черновик

Якщо Россія - "батьківщина слонів," (був такій жарт у "радянські" часи), то Україна - батьківщина маґічного реализму. І це - вже не жарт, це так і є. Щоправда річ іде не про Надднепрянщину, не про Галичину, Не про Волинь, навіть не про Полісся, а про " Підкарпаття" - так у Чехословатчині 1918-1937 рр. називали Закарпатську Україну. І батьком-зісновником маґічного реализму був не українец, а чех Іван Ольбрахт (Камил Земан), який багато мандрував по Закарпаттю у 30-х рр. минулого століття. У Колочаві (село Межгірського району Закарпатської області) навіть є пам'ятник чеському письменнікові.

Є таке мніння,що магічний реализм зароджується там де соштовхуються дуже різні рівні культури - сучасний с "дикунським". Саме так було у Латинської Америці, де культура "цивілизованих зайд європійців істувала поруч с "дикунськими культурами індіан і чорношкірих потомків рабів. Приблизьно так склалось і у тодішньому Закарпатті. Лемки, бойки й гуцули, що вони жили там, були хоч і не дикунами, але по свому культурно-побутовому рівню належали, за висловленнями Ольбрахта, до одинадцятого століття ("Хочите знати, як жили слов'яне у одинададцятому віці? Приїзжайте у Підкарпаття - побачите, там і досі так живуть!"). Вони були впевнени, що у сучідному селі жив вовкулак, а у їх - відьма, яка по ночах гасала на свойому чоловікові, одного разу той встиг схопитиії за косу, та й сам ускочив на її, після чого вона стала кобилою і чоловік усю ніч їздів на ній, а вранці відвів її до коваля і підковав на залізні цвяхи, коли вечером він повернувся з городу, то кобили не було, а жінка ліжала у ліжку мертаа з пробитими долонями. Про усе це селяне розповидали як про щось справжне і дуже ображались, якщо їм не вірили ("Це - ніяка не сказка, мені про це батько розповідав!"). Таксама було і з евреями. Дорослі евреї вчили своїх дітей, що Земля стоїть на спині риби, яка, коли б'є хвостом, то тим викликає землітрус, а що вчитель у школі каже зовсім інше, то він же ж гой, він їсть свиней, жаб, раків, слимаків, що з нього узяти?


Про опришка из Колочави Миколу Шугая (доречи, це був останній опришок) у його рідному селі було дві легенди. За однею його не могли застрелити, бо він відженяв від себе кулі... зеленою гілкою. Прибічники другої казали, що тільки марновірні дурні согуть повірити у такі забобони, яка в біса гілка? просто Шугай із товарищем, коли тікали із армії, тож ховалися у жінки, а та жінка була відьмою і хотіла одружити їх зі своїми донькамт. Тому вона їх заговорила від куль, бомб, та снарядів. Втеклі вояки зрозумивши, що жинка - відьма, вбили її та й ушли, але вже були нев'язвимі. Проте вони не були заговорені від ножнй та сокір, і коли товарищи Шугая що допомогали йому у розбої, злякались, що він потрапить у подон живий і видасть їх, вони, зная про заговір, порубали його сокирами.

У свойому романові "Микола Шугай - розбійник" Ольбрахт вкористує і цю легегду, і легенду про підковану відьму, і багато другіх. І одночасно він показує реальне справжнє життя закарпатського села.




фактично вона появляєтся тільки у останьої частині, де бідний еврей стає одним із "ламет вав" (тридцати шости праведників, що які самим своїи істцвпнням рятують народ Ізраїля від гибелі), а еврейська дівчина, вишедша замуж за еврея атеїста (навіть не перехріста, а атеїста - справжній жах) і за те проклята усім кагалом (усій еврейською громадою), виявляєтся сакральною жертвою ("такою великою жертвою, яку ще ніклли не приносив еврейський нарлд"), що проье відомо тільки одному правіднику, який повинег по це мовчати (як і про те, що він тепер - один із тридцати шости правідникив, бо інакше вмре). Можна сказати, що трилогія написана на ґрані звичайнлго і магічного реализму.


_____________


Друга, чи либонь навіть перша назва "Революції гідности" "Майдан" виявилась дуже символичною.

У 1971 році В Коротич (у майбутному ставший звісним як редактор журналу "Огонёк") написав вірш про старого і вже сліпого лірника, який просить перевести його через майдан до поля, "де бджоли в гречці стогнуть глухо, де тиша набувається у вуха", щоб сконати у тиши і спокою. Бідаха не знає, що того поля вже нема, бо містечко розрослося і поле давно забудовано (а може з якої другої причини, але нема). Він так і вмирає "у центрі тої площи", бо "поля за майданом не було".

Революція гидності почалася фактічно як буржуазна революція. Также ж як Англійська, чи Велика Французська революції. Але вона почалася надто поздно, вона опоздала на кілька століть і відбулася в зовсім іньший час.

Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...