Пiсня про долю (пiдражання Шевченку)
Моя доля злая,
кожен мене лає,
нi хатини,
анi тину,
анi тину,
нi кола не маю.
Тiлькi маю волю
во чистому полi,
де немає
де немає
кiнця-краю
жовтої коволi.
Маю я крiм цього
ще ножа стального,
двi постоли
грудi голi,
крiм того – нiчого.
А у пана свита
злотом скрiзь розшита.
Тому пана
вранцi-рано
на дорозi вбито.
Лiжить пан без свити
мертвий, незаритий,
а у полi
мнуть коволю
кiньськiї копита.
Їду я по полю
зi своєю долей.
Маю свиту,
злотом шиту,
коня, зброю й волю.