Олешковська або Пiсня втеклих запорожцiв
У вiтрам вiдкритих,
у диких полях
кiньскiї копита
вiдбивають шлях.
Вже той шлях не долог,
батько-отоман!
Спереду – той ворог,
позаду – лиман.
Нас вже небагато,
але ж добрались!
А в султана свято,
в душу йому бiс!
Одержує даром
вiн слов’нську кров…
Спереду – татари,
позаду – Петро.
Не журись, панове,
що далеко вшли!
Звично козаковi
на любiй землi.
Широка-безкрайна
пiвденна страна…
Позаду – Украйна,
спереду хто зна?